Фестиваль «Не здесь»
Видео
Текст

***

Слухай, майстре, а ти не боїшся отих речей,
що знайшов на вулиці, чи коло будинку на злам,
що ходили не знаєш де стільки днів і ночей?
Як ти раду даєш отим диким стільцям, столам,
напівшафам із монограмою у кутку?
Вони душу в дім твій несуть, а чи знаєш, яку?
— Та що там — чого уже більше боятись мені,
аніж часу, що нас обтирає, як камінь морський.
Ось стілець, він не чорний — це він побував у вогні.
Сорочки й скатертини лежали у скрині цій,
що сидиш на ній — чи скінчився у тебе чай?
Над тобою коробка — ще вафлю собі діставай.
Чув про всяке — та знаєш, нічого уже не боюсь
у старому будинку, серед мишей і душ.
Виростають з-під столу діти, вже за життя не б'юсь.
А оці всі стоять в моїй хаті — і аніруш.
Ледь порипують на погоду, вбирають сонячні дні.
Ось у цьому кріслі, буває, сиджу, як в човні.
Тут річки — так, деталь, це насправді сухі краї.
Але десь вода під склепіннями підземель.
І буває — насниться повінь, і меблі мої
випливають надвір і зростаються в корабель.
І он звідти, з-за тих блакитних ялинових лап,
підпливає, причалює і простягає трап.

***

Слушай, мастер, а ты не боишься тех вещей,
что нашёл на улице, или около дома под снос,
что ходили не знаешь где столько дней и ночей?
Как ты справляешься с теми дикими стульями, столами,
полушкафами с монограммой в уголке?
Они душу в твой дом несут, а знаешь ли, какую?
— Да что там — чего уже больше бояться мне,
чем времени, что нас обтирает, как камень морской.
Вот стул, но он не чёрный — это он побывал в огне.
Рубашки и скатерти лежали в сундуке этом,
на которой сидишь — закончился у тебя чай?
Над тобой коробка — ещё вафлю себе доставай.
Слышал про всякое — да знаешь, ничего уже не боюсь
в старом доме, среди мышей и душ.
Вырастают из-под стола дети, уже за жизнь не воюю.
А эти все стоят в моём доме — и ни движения.
Чуть поскрипывают на погоду, вбирают солнечные дни.
Вот в этом кресле, бывает, сижу, как в лодке.
Тут реки — да, деталь, это на самом деле сухие края.
Но где-то вода под под сводами подземелий.
И бывает — приснится наводнение, и мебель моя
выплывает во двор и сростается в корабль.
И вон оттуда, из-за тех голубых еловых лап,
подплывает, причаливает и протягивает трап.
Утро 13 ноября
(перевод: Анастасия Шуклинова)
Раньше
Позже
Made on
Tilda