Фестиваль «Не здесь»
Видео
Текст

***

Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.

Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.

Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.

Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.

Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.

Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати немає кого, вона засинає.

***

Ей пятнадцать и она продает цветы на вокзале.
Кислород за шахтами сладкий от солнца и ягод.
Поезда замирают на мгновенье и отправляются дальше.
Военные едут на Восток, военные едут на Запад.

Никто не останавливается в её городе.
Никто не хочет забрать её с собой.
Она думает, стоя с утра на своём месте,
что даже эта территория, оказывается, может быть желанной и дорогой.

Что её, оказывается, не хочется оставлять надолго,
что за неё, оказывается, хочется цепляться зубами,
что для любви, оказывается, достаточно этого вокзала старого
и летней пустой панорамы.

Никто не объясняет ей, в чём причина.
Никто не приносит цветы на могилу её старшему брату.
Сквозь сон слышно, как во тьме формируется родина,
будто позвоночник у подростка из интерната.

Формируются свет и тьма, складываясь воедино.
Летнее солнце перетекает в зимы.
Всё, что происходит с ними со всеми, называется временем.
Главное понимать, что всё это происходит именно с ними.

Формируется её память, формируется отрада.
В этом городе родились все, кого она знает.
Засыпая, она вспоминает каждого, кто отсюда уехал.
Когда вспоминать некого, она засыпает.
Утро 9 октября
(перевод: Анастасия Шуклинова)
Раньше
Позже
Made on
Tilda